Урок-дослідження

Тема. Юрій Яновський. Утвердження загальнолюдських ідеалів вірності й кохання в новелі «Шаланда в морі»

Мета: познайомити учнів з біографією та творчим шляхом Ю.Яновського, донести до їх розуміння непересічність митця, ліризм та поєднання реалістичного з романтичним у його творах; розвивати навики аналізу тексту, аналізувати художні засоби; виховувати в учнів активну життєву позицію.

Обладнання: портрет письменника, його твори, таблиці - схеми

Хід уроку

І. Організація роботи класного колективу. Мотивація навчальної діяльності учнів на уроці.

Слово  вчителя.  Юрій Яновський.  В українській літературі його ім'я належить до найпомітніших, а художня спадщина становить яскраву сторінку її класики. Твори видатного письменника входять до тих надбань, які гідно репрезентують духовну культуру українського народу.

Літературному поколінню, до якого належав Ю. Яновський, випало йти незвіданими шляхами, відкривати нові теми, творити образи нових людей і шукати для цього відповідних художніх форм. За словами Оле­ся Гончара, «це був художник-відкривач, що дорожив свіжістю, прав­дивістю образів, нетерпимець до будь-якої рутизни» . А творив він на рубежі прози й поезії і, працювавши в багатьох жанрах, лишив по собі неповторні, високомистецькі здобутки.

   ІІ. Сприйняття і засвоєння начального матеріалу.

            На дошці - портрет письменника та епіграф уроку

Яновський у прозі був поетом.

Ю.Смолич

     Юрій Яновський

        (1902—1954)

1. Творча біографія Ю.Яновського.

Робота в групах. ( Учні мали прочитати біографію письменника і розповісти однокласникам про найвизначніші чинники формування та ознаки творчої біографії митця.)

Вільний мікрофон. На дошці записані три запитання, на які кожен бажаючий має дати відповідь одним реченням.

Ø     Які події особливо вплинули на формування світобачення Ю.Яновського?

Ø     У чому полягає трагедія Ю.Яновського як творчої особистості?

4. Прослуховування учнівського реферату на тему «Ю.Яновський. Творчий доробок 20-х − 30-х рр.»

Світобачення письменника формували безмежні україн­ські степи,  працьовита селянська родина, яка в пошуках кращого життя переїхала до Єлисаветграда, коли малому Юркові ледве виповнилося шість років. Розлука із степовою домівкою, а згодом надто раціоналістичне для мрійливого хлопця навчання в народному та земському реальному училищах, студентські будні в Київському полі­технічному інституті (1922—1924) зміцнювали в майбутньо­го письменника почуття туги за чимось втраченим, виробля­ли потяг до незвичайного й настроювали його на пісенно-бентежний лад. Цьому сприяли й розбурхані роки громадянської війни.

Форму художнього вираження своїх романтичних уявлень про світ письменник шукав наполегливо. У студентські роки пише вірші й читає їх на зібраннях інститутської літстудії, сходиться з колективом театру-студії імені Г. Михайличенка й допомагає (як зна­вець фольклору) в постановці деяких п'єс (у створенні однієї з них—-«Камергер» — бере навіть участь як її співавтор); виступає із замальовками й рецензіями в газеті «Більшо­вик», сходиться із київськими панфутуристами на чолі з М. Семенком, а в 1922 р. публікує перший свій вірш (ро­сійською мовою) «Море». У 1924 р. майже одночасно з'яв­ляються в газеті «Більшовик» його вірш «Дзвін»» і новела «А потім німці тікали», написані вже українською мовою.

До віршування Ю. Яновський повертатиметься протягом усього життя, але опублікував він лише одну поетичну збірку «Прекрасна Ут» (1928) Зібрані в ній вірші виказували в поетові неабиякий хист «фіксувати» романтично-сконден­совані миті життя, бачити сучасні предмети і явища з висоти історичних легенд та космічних просторів, відривати погляд читача від буденщини, спрямовувати його у світ мрій.

Хоча Ю. Яновський і називав себе поетом, який інколи пише прозу, літературне ім'я його увійшло до літератури завдяки прозі. Була вона по-справжньому поетичною, як і притаманно прозі романтиків.

Новели перших збірок Ю. Яновського («Мамутові бив­ні», 1925; «Кров землі», 1927) сприймалися швидше як пошуки свого голосу, ніж його віднайдення. Автор зізнавав­ся в одній з новел, що його перо ще «ворогує з думкою», але це важко помітити, що і думка, і перо в письменника були неординарні, від новели до новели він прагнув подавати глибші картини свого часу та поривався, як і всі романтики, до часу істинного, ідеального.

Значним кроком стала романна проза письменника, з якою він виступив у кінці 20-х. На цей час Ю. Яновський уже повніс­тю зайнявся літературною працею. Щоправда, поєднував він її з роботою в пресі, участю в дискусіях навколо питань, які відстоювала ВАПЛІТЕ (членом її він став із часу її за­снування), а протягом  1926—1927 рр. йому довелося також працювати редактором на Одеській кінофабриці. Тут щаслива доля звела письменника з молодим тоді кінорежи­сером О.Довженком, тут же він спробував свої сили в кіносценарній справі, але найбільшим набутком став роман «Майстер корабля». По­чав він писати його в Одесі, а завершив і видав у Харкові (1928).

Романом «Майстер корабля» завершувався перший, по­шуковий етап творчості Ю. Яновського. Оцінка його крити­кою 20-х і початку 30-х років була неоднозначною: прикметною залишається типова хвороба вульгарної критики 20-х років, коли виміром прина­лежності твору до якогось напряму залишалась тематика і типаж. Не діє в «Майстрові корабля» пролетаріат —- отже, твір не пролетарський і т. ін. Дику силу такої вульгаризації Ю. Яновський боляче відчував після опублікування роману «Чотири шаблі» (1930).

5. Слово вчителя.   «Чотири шаблі» — одна з найдраматичніших сторінок в історії української пореволюційної літератури. Півстоліття після опублікування твору він залишався предметом найбезглуздішої критики, був, по суті, вилучений з літера­турного процесу. Навіть після смерті письменника ще довго критики писали, що він у своєму творі, «показуючи грома­дянську війну на Україні, подав читачеві вигаданий ним хаос, нерозбериху, відсутність спрямовуючого центра в особі партії більшовиків». До того ж, за Ю. Яновським тягнув­ся шлейф звинувачень, ніби його роман творився на хвилі «націоналістичної романтики».

Отже, поговоримо про цей роман, але пам’ятайте, що значення кожного твору полягає не в політичній зорієнтованості його ідей, а в художній правдивості й глибині розкритих автором таєм­ниць людського буття.

7. Міні-тест.

         1.   Укажіть, який персонаж у романі «Чотири шаблі» Ю. Яновського
став дипкур'єром у Парижі:

а)      Шахай;

б)      Остюк;

в)      Палат;

г)      Марченко.

      2.  Уривок  «Ранок, чудовий ранок Шахаєвого весілля кінчався. Галат біг попере­ду — довгоногий, тонкий і чубатий. Остюк забирав усю землю під себе, сту­паючи кривими ногами кіннотника... На Марченкові була матроська сороч­ка і капелюх, тільки славетний кльош було запхано в чоботи...»

із твору Ю. Яновського:

а)       «Чотири шаблі»;

б)      «Вершники»;

в)      «Майстер корабля»;

г)       «Байгород».

          3. У романі Ю. Яновського «Чотири шаблі» повстанці називали
«Колумбом»:

а)       Марченка;

б)      Палата;

в)       Остюка;

г)       Шахая.

           4.    Твором «Чотири шаблі» Ю. Яновський започаткував новий різно­вид роману в українській літературі:

а)      роман-спогад;

б)      роман у новелах;

в)      роман-утопія;

г)      роман-епопея.

           5.    Словами з народної пісні, що виконують роль епіграфа, почина­ється твір:

а)      «Диво» П. Загребельного;

б)     «Вершники» Ю. Яновського;

в)      «Чотири шаблі» Ю. Яновського;

г)      «Мальви» Р. Іваничука.

          6. Роман  Ю. Яновського «Чотири шаблі» вперше  видано

а)      у 1925 році;

б)     у 1928 році;

в)      у 1930 році;

г)      у 1933 році.

8. Слово вчителя. Перші «наскоки» критиків на «Чотири шаблі» не минули­ся для письменника безболісно. Протягом кількох років (1930—1932) він не може зорієнтуватися і вдається до малохудожньої драматургії («За­войовники», 1932). Лише наступні три роки промайнули для письменника під знаком натхненного творення «Вершників».

Основними мотивами «Вершники» по-своєму продовжували, а почасти й «тлумачили» роман «Чотири шаблі». У «Вершниках» кожний герой дістав точну політичну харак­теристику (петлюрівець, денікінець, махновець, більшовик та ін.). Уже в першій новелі «Вершників» (дія відбувається в степу під Компаніївкою) зійшлися у герці армійські загони різних політичних поглядів і по черзі на землю летять голови братів Половців (денікінця Андрія, петлюрівця Оверка, мах­новця Опанаса), що їх стинають один одному самі ж брати. Непереможним залишається тільки більшовик Іван Поло­вець, що цілком «узгоджувалося» з розвитком пореволюційної історії, але водночас повівало на читача неприхова­ною регламентованістю й нелюдською жорстокістю. Суть тієї жорстокості «пояснив» Іванові комісар Герт: мовляв, бра­товбивча вакханалія зчинилася тому, що брати були хоч і одного роду, та не одного класу. Діяли, отже, закони класової боротьби, апофеоз яких із залізним пієтетом і холодним ригоризмом висловив той же комісар Герт: «...рід розпадається, а клас стоїть».

Мотив розпаду людського роду, що почався з револю­цією, це лише один мотив «Вершників». Складається роман з восьми новел. Не пов'язані єдиним сюжетом, вони, проте, поєднані головною авторською настановою: показати через внутрішній світ героїв історичну необхідність перетворення земної світобудови.  Символічним є кожен з героїв. Символічний Іван Половець у новелі «Подвійне коло»; символічне світло випромінюють його батьки в «Ша­ланді в морі» і безіменний листоноша з «Листа у вічність»; символічні також образи комісара Данила Чабана («Ди­тинство»), командира полку Чубенка («Чубенко — коман­дир полку»); ватажка загону «двох босих сотень» Шведа («Батальйон Шведа») та ін. Вони тіредставлені автором у поетичному ключі, в ключі глибокого психологічного дра­матизму відтворені ситуації, в яких вони діють, це справжні поеми не лише про розпад, а й про творення роду і добра на землі (батьки братів Половців), про красу українського степу і неба («Дитинство»), про людську витривалість і жадання свободи («Лист у вічність», «Чубенко— командир полку»): Втілюють вони в собі людське й національне праг­нення героїв збудувати кращий світ на землі...

ІІІ. Підсумок уроку

ІV. Домашнє завдання

Ознайомитися з матеріалом підручника про роман «Вершники».Прочитати новелу «Подвійне коло», підготуватися до її аналізу.