Л.Костенко роман у віршах «Маруся Чурай»

Мета: утверджувати високі моральні цінності, прагнення зберег­ти кращі людські якості, робити добро; формувати вміння твор­чо осмислювати прочитане; розуміти красу слова поетеси.

Тип уроку: нетрадиційний.

Коли тривоги життьової

Тебе підхопить вітер злий,

  По вінці сили трудової

У серце стомлене налий.

Нехай не виє самотина,

Як чорний пес за ворітьми!

Скажи крізь муку: я людина!

Зрадій крізь горе: я з людьми!

М. Рильський

I. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Шановні друзі! Швидко промайне ос­танній місяць навчального року, і ви сьогоднішні шко­лярі, станете на стежку дорослого, самостійного життя. А воно нелегке, іноді жорстоке, і постійно нагадує про це. І все-таки, не згинаючись під його тягарем, людина знову і знову встає, закликаючи на допомогу небачені резерви стійкості і сили. Витримати випробу­вання один раз — мало. Випробування — все життя, і людині, щоб зберегти гідність, треба постійно його вит­римувати, тобто жити.

Сьогодні на уроці, перекинувши місток від сучасно­го до минулого, давайте простежимо, як жили у цьому божевільному світі герої історичного роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», хто з них, пройшовши через помилки, сумніви і вагання, не схибив, не зрадив собі, своєму високому призначенню — бути Людиною.

(Оголошення теми і мети уроку. Зачитування і коментар епіграфа).

II. Сприйняття навчального матеріалу

1. Бесіда.

Учитель. Який у творі є для автора (і для, нас, читачів) критерій оцінювання людини?

Учні (передбачувана відповідь). Судовий процес над Марусею, ставлення до неї людей.

Учитель. Хто звинувачує Марусю?

Учні (передбачувана відповідь). Орина Бобренчиха, мати Гриця; Галя Вишняківна, Семен Горбань.

Учитель. Чи розумієте ви Грицеву матір? Адже вона втратила єдиного сина, єдину надію.

Учні (передбачувана відповідь). Дійсно, спочатку Грицева матір викликає співчуття, оскільки смерть дитини — страшне горе. Але потім ця жінка зароджує в моїй душі недовіру через те, що брудними словами кидає в Марусю, хоч знала її з самого народження, знала історію кохання Гриця і Марусі, як вірно і довго чекала її сина Чураївна з військових походів. Бобренчиха не раз запитувала у Марусі: «А чим же ми за це тобі віддячимо?» А на суді перед людьми мало не повію з неї робить.

Зачитайте сцену суду, зверніть увагу на слова свідка, козака Якима Шиби листа, прокоментуйте їх (від слів «Даруйте... я... незвичка промовляти...» до «І розуму дійшло у Чураїв»).

У розділі III «Сповідь» ми значно більше дізнаємо­ся про Бобренчиху, її чоловіка (Зачитати від слів «Бобренки, ті не дуже бідували» до «Лютіша стала до роботи вдвоє»).

Учениця-Маруся (читає напам'ять).

(Розділ III. Від слів «А може, я несправедлива до неї?» до «Ото женився — і все»).

II. Проблемне питання

— Якою ж повинна бути дружина? Яка роль жінки в сім'ї?

Учитель. "Яка риса об'єднує ці характери?

Учні (передбачувана відповідь). Убогість, ницість душ. Дрібнодухі людиська.

Учитель. Отже, хто захищає Марусю на суді?

Учні (передбачувана відповідь). Лесько Черкес, Яким Шибилист, Іван Іскра, Мартин Пушкар — тобто козацтво.

Учитель. А чому саме козаки виявляють найак­тивнішу позицію захисників і гуманістів?

Учні (передбачувана відповідь). Козацтво — це зовсім інший світ з демокра­тичним устроєм, законами, звичаями. Тому єдиним прагненням козаків є справедливе вирішення справи. Ось що сказав про цю справу Мартин Пушкар.

(Зачитати від слів «Панове судді! Важко розібра­ти» до «діла у битвах шаблею рішать».)

Учні (передбачувана відповідь). Та проблема, яку не міг розв'язати суд, вия­вилася такою зрозумілою для гетьманського посланця, бо «запорожці — люди без круть-верть, все кажуть щиро на своє копито».

А що, як інший вибрати закон, —

Не з боку вбивства, а із боку зради?

Що ж це виходить? Зрадити в житті

Державу — злочин, а людину — можна?!

Учитель. Відверто й емоційно виступив на суді Іван Іскра. Давайте пригадаємо цей момент.

(Зачитати від слів «Я прошу, люди, вислухать мене» до «Чи сльози не душитимуть її?»)

— Що керує поведінкою Іскри — любов чи справед­ливість?

— Чи справедливо він вчинив, привізши від Богда­на Хмельницького універсал про помилування Марусі?

Учитель. Чия поведінка на суді здається вам дуже дивною і чому?

Учні (передбачувана відповідь). Це поведінка Марусі, яку звинувачують у вбивстві, їй кричати треба, волати до суду, що вона невинна, а Чураївна мов скам'яніла.

Учитель. Як ви пояснюєте таку поведінку Марусі?

Він говорив, і відбувалось диво.

Він зразу якось так перетворив,

Так говорив беззахисно й правдиво, —

Неначе він про подвиг говорив.

Горда Чураївна не хоче заплямувати своє велике кохання, вірніше, пам'ять про нього. І тепер вона зро­зуміла, що їхні душі різної глибини.

А нерівня душ — це гірше, ніж майна.

Учитель. А якщо проводити аналогії з іншими літературними персонажами, кого вам дуже нагадує Гриць?

 (Звучить пісня «Ой не ходи, Грицю...».)

Учитель. Балада — застереження Грицеві, що тільки-но пролунала, підвела нас до обговорення обра­зу головної героїні роману — Марусі Чурай. Якою ж вона постає перед нами? Дівчиною з легенди чи конк­ретною історичною особою?

Які погляди Марусі на любов, сім’ю, дружбу імпо­нують вам особисто?

Учні (передбачувана відповідь). Мені подобається те, що Маруся цінує в житті речі, які справді того варті. Цьому вона навчилась у батьків, які також мають «незглибимі душі». В любові вона хоче бути схожою на батька й матір, «.. я колись як виросту, і в мене буде отака любов!»

Мріючи про майбутню сім'ю, вона хотіла побудува­ти її на любові, взаєморозумінні, довірі і повазі одне до одного: «Мене потрібно любити». І навіть коли у сто­сунках закоханих почалися метаморфози, Маруся дізнається про зраду останньою, бо кришталевій чистоті її душі не властиве поняття «зрада». Отруєна підступництвом Гриця, душа Марусі не співає і не тво­рить. Та все одно наперекір всьому сильна й непересіч­на Маруся зберегла у собі особистість, внутрішню стійкість і чистоту. Адже навіть у людей, що провод­жають її до шибениці, вона викликає захоплення:

Злочинниця, — а так би й зняв би шапку,

На смерть іде, — а так би й поклонивсь.

III. Підбиття підсумків

А тепер, пройшовши емоційним мостом із XVII в XXI століття, прокладеним Л. Костенко, давайте ви­значимо ту межу, що відділяє людей і людів (учні відзначають самостійно).

— глибша душа;

— поняття людської моралі — добро, чесність, бла­городство;

— гідність людини, що виявляється ступенем участі її в долі страждущего світу;

— справжня людина має своє обличчя — однакове вдень і вночі і... навіть у смерті.

Отже, історичний роман Л. Костенко сприймається як дуже сучасний, бо примушує нас ще раз замисли­тись, якою повинна бути людина, щоб земля «віддала нам своє найдорожче — сіль». Сьогодні ми вчились жити на уроці, завтра вашим вчителем стане саме жит­тя, іноді важке, нестерпне. Л. Костенко постійно нас переконує: внутрішні можливості людини безмежні, не забувайте про це і завжди боріться за людину в собі, за незаплямоване сумління.

IV. Домашнє завдання

Пояснити зміст афоризму: «Негідно бути речником юрби» (Л. Костенко); записати риси, що притаманні людям і нелюдам.